Психомоторна терапія: європейський досвід і перспективи розвитку в Україні

Abstract

Сьогодні все більше уваги приділяється важливості свідомого руху. Люди опинилися в умовах дефіциту фізичних рухів (карантинні обмеження, соціальна дистанція, цифровізація, стресові навантаження). Стан гіподинамії, браку фізичної активності вже зазначен в МКБ-10 (Z72.3), а сучасна політикоекономічна та соціальна ситуація зумовлює поширення цього стану серед широких верств населення. Відношення між психічним станом і фізичною активністю відображено в зростаючій кількості статей і досліджень. Однак зусилля медиків та психологів дуже повільно інтегрується в практику. Багато фахівців в сфері психічного здоров'я до сих пір не розглядають тілесноорієнтовані методи як ефективну стратегію психологічної допомоги. Спостерігається невідповідність теорії і практики в цій сфері. Однак попри те, у станах Бельгії та Нідерландах метод психомоторної терапії добре розвинут та інтегрован у систему охорони здоров’я.